Dostizeniya  Ustremlenie Missiya  Mudrost  Vzaimootnosheniya  Sostoyanie  Zdorovie 




ВИШИВАНКА: ФОРМУЛИ ТА КОДИ

Це було таке здивування: як через вишивку відкривається вся наша історія, як знаходяться аргументи в суперечках всіляких істориків та культурологів, як збігаються наукові факти, як говорять про те ж саме геологія, географія, психологія, езотерика – допишіть своє… А перші кроки у цьому дослідженні допоможе зробити Юрій Олексійович Мельничук – заступник генерального директора з науково-фондової роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», дослідник, майстер народного мистецтва з вишивки.

Кожен етнос вирізняють чотири ознаки: мова, костюм, їжа (національна кухня) і житло, яке теж має свій національний колорит. 

Одяг несе дуже багато смислового навантаження. Передусім це сигнальна функція – хто перед нами: чи це дівчина, чи наречена, чи заміжня жінка, чи вже старша жінка? 

Вбрання несе також колосальне сакральне навантаження: коли ми надягаємо певну сорочку, то це маркер не тільки зовнішній, для наших очей, це й маркер на тонкому, духовному, трансцендентному плані для включення певних комплексів енергій. Наприклад, якщо вагітна жінка вдягає певну сорочку, коло неї, як бджоли біля вулика, роїться цілий сонм тонких енергій, те, що ми можемо назвати в церковній традиції ангелами, а в народній традиції ці ангели зображуються теж крилатими, тільки в вигляді пташечок. Ці тонкі енергії, сутності оточують енергетичне поле жінки, яка носить дитя, і, відповідно, оберігають плід і лоно. А коли жінка вже народила дитину, вона цю сорочку з себе знімала і клала у скриню до наступної вагітності, вона не вдягала її просто так. 

Узори, які оздоблюють одяг, відрізняються по статі, помножуємо на чотири пори року – і бачимо цілий океан інформації, яку навіть фахівці часом прочитати не можуть.

Різні території мають специфічну, неповторну і унікальну енергетику. І саме ця земля, саме оці енергії земні, диктують тому етносу, який проживає на ній, ті специфічні коди, ключі, які єднають небо і землю. По суті вся вишивка чи ткання – це не декор, а коди і ключі, які дозволяють нам відмикати небесні брами, допомагають співпрацювати небу і землі. 

Люди знали цю давню космічну мову, є першоджерело, і воно єдине. Коли ми починаємо аналізувати орнаментику, символи й знаки, то не можемо сказати, що якийсь орнамент створили типові гуцули і тут історія суто Гуцульщини. Ні, такі самі орнаменти, з таким же набором структурних елементів, є в досить віддалених частинах світу. Але колорит гуцульської вишивки – дійсно унікальний і неповторний, тому що Карпати саме такий комплекс енергій дають, саме з таким колоритом. 

 

НЕТРАДИЦІЙНИЙ ХРЕСТИК

Україна поділена Дніпром, ніби хребтом, на дві частини – лівобережну й правобережну. Ми знаємо в духовно-езотеричній традиції праву сторону – янську, чоловічу – та ліву сторону іньську, тобто жіночу. З Дніпром і Україною – так само. Правобережна Україна – це домінанта янських енергій, в орнаментах переважає геометричний орнамент. А Лівобережжя – це іньський полюс, мінусовий аспект, тут у сорочках чоловічих і жіночих також є геометричні орнаменти, але ми бачимо, особливо в рушниках, дуже багато рослинних орнаментів. 

У ХХ сторіччі все більше і більше почав поширюватися рослинний орнамент, цьому посприяла технологія, яка прийшла до нас із Західної Європи і з Азії, – це хрестик і гладь. Так склалося, що з тої багатої спадщини технологічної, тобто це понад 250 вишиваних швів, на нині маємо переважно два – хрестик і гладь.

Хрестик та гладь прийшли до нас лише в ХХ столітті! А до того кожен регіон вишивав свої узори своїми техніками. Звичайно, є техніки і шви, які поширені майже по всій Україні. Як правило, це найдавніші зразки орнаментів, які відтворюють ткані узори: це занизування, заволікання, низь… Поділля, Полісся, весь Карпатський регіон знає ці техніки. Південно-східна частина заселилася набагато пізніше – це XVII століття. Це дике поле, по якому кочові народи рухалися то в один, то в другий бік, це міграційні потоки по Великому шовковому шляху, з Європи в Азію, із Заходу на Схід, і також великі міграції по траєкторії північ-південь, з варяг у греки. Чому Україна має таку багату і цікаву культуру? З одного боку, тому що це землеробська країна, а з другого – через своє геополітичне становище на перехресті основних міграційних потоків. Ми говоримо про Індоєвропу, бо Великим шовковим шляхом кілька тисяч років рухалися каравани, які привозили на землі України шовки, золоті-срібні нитки, зразки шовкових, парчевих тканин. Тому українська вишивка дуже багата, дуже цікава, різноманітна, і в кожного регіону є своє «обличчя». Одяг – це візитна картка, і ніхто не намагався скопіювати чуже. Якщо воно і привносилося звідкись, то це робилося поступово і асимілювалося, пропускалося крізь ментальність, душу, і тоді вже вкорінювалося, виробивши певну традицію. 

 

ВІД РОЖІ ДО ТРОЯНДИ…

У ХХ столітті все порушилося, бо пішла швидкими темпами індустріалізація, селяни переїздили в міста. Можна такий напівжартівливий приклад навести: дівчата на Андрія ворожать і кидають черевичок через себе і через хату. Але як то треба черевичок кинути, щоб він через п’ятиповерховий будинок перелетів? Все це просто відійшло. Форма залишилася, а зміст... 

Начебто збереглася традиція оздоблювати верхню частину рукава вишивкою, тільки вже замість сакральних мотивів маємо букетики з троянд французького походження, так звану «брокарівську вишивку», про яку Олена Пчілка писала, що «наш український стиль починає псуватися, спотворюватися, і замість тих давніх узорів… можна побачити страшенну ляпанину, якісь неможливі рози, строкате зуб’я, і все те ріже очі і робить з рукава... шматок московського ситцю са- мого безглуздого смаку». Це з передмови до 4-го видання «Українських узорів», перше видання – це 1878 рік. 

Й професор Університету святого Володимира (це наш теперішній Шевченка, червоний корпус) Григорій Павлуцький видав у 1927 році класичну працю «Історія українського орнаменту», в якій зазначив: «Сучасне розповсюджене вишивання червоним і чорним хрестиком до української вишивки немає ніякого відношення». І цим поставив жирну крапку на дискусіях – ой, це наше чи це не наше? Це не є традиція, це мода, яка з’явилася в ХХ, подекуди, може, ще в кінці ХІХ сторіччя. Тобто така загальноєвропейська мода.

Всі орнаменти мають багаторівневу складну систему семантики, символіки. А коли ми бачимо цю лапату розу, то це є роза і більш нічого. Що ми можемо про неї сказати? Ну, символ дівоцтва, ще якоїсь філософії трохи нагнати. А щодо мотиву восьмикутної зірки, яка у народі називається «повна рожа» або «розквітла троянда», – там стільки рівнів, що ми про цю зірку можемо говорити зранку до вечора! 

Великим шовковим шляхом кілька тисяч років рухалися каравани, які привозили на землі України шовки, золоті-срібні нитки, парчу

 

П’ЯТЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ТА П’ЯТЬ КОЛЬОРІВ

П’ять типів українців, які по антропології визначив Хведір Вовк, є тим джерелом, із якого склався український народ у межах сучасної України, це п’ять різних цивілізацій. Якщо говорити про шаровари, то це тільки центральний, або Наддніпрянський, тип. Коли ми говоримо про український одяг, то повинні додавати «український полтавський», «український поліський», «український карпатський», чи «український, Вінниччина», якщо брати по областях, тому що він буде дуже-дуже різний. 

Проте у вишивці та вбранні є й те, що властиве всій Україні. Що ж нас об’єднує? Перше – це використання білого полотна. У нас не використовувалися кольорові тканини для натільного вбрання (сорочок), а також для таких обрядових, сакральних тканин, як рушники. Якщо ми бачимо в сусідів (Московське князівство) використання кольорових тканин в одязі і в рушниках, то це вплив традицій тюркських кочових народів, і це говорить також не на користь того, що цей народ є якимось братом нам. Це один момент.

Друге – у великій повазі біла вишивка. Тобто вишивання білим по білому – прадавня наша традиція, в якій спостерігається культ Отця-творця, який є в образі білого світла, сонця, вогню і, звичайно, в білому кольорі. Тому наші предки білили хати ззовні і всередині (не тільки глинобитні, але навіть і дерев’яні) і вибілювали полотно – конопляне і лляне, для сорочок і рушників. І звичайно, і сорочки, і рушники вишивали білим по білому. Для того щоб шити біллю, тобто добре вибіленими лляними нитками, недостатньо було за один сезон вибілити ці нитки, як полотно білили. Три роки поспіль треба було вибілювати ці нитки, щоб потім вони набули особливих енергетичних властивостей. Це також говорить про те, що вишивка несе не стільки декоративну функцію. Зараз можна вибілити нитки у хлорці, дуже швидко, але енергетика хлорки буде в тих нитках, нам її не треба. Нам потрібна енергетика землі, сонця, вітру, води, коли всі стихії формотворчі беруть участь у вибілюванні, тобто у наданні ознак світла полотну і вишивальним ниткам. І тоді сакральний візерунок, вишитий цими нитками з молитвою, з піснею, набуває колосального значення. 

Третє – п’ять основних кольорів у вишивці: білий, червоний, чорний, синій і жовтий. Оця п’ятірка кольорів, знову ж таки, збігається зі стихіями. Білий – вода, червоний – вогонь, жовтий – земля, блакитний – повітря, чорний колір – космічний ефір, з якого походять всі чотири формотворчі стихії. І це не тільки у нас, це в інших народів світу також. П’ять цих кольорів – це п’ять цивілізацій, які включно з нашою є на землі. Першою прийшла на землю блакитна раса, араби і семіти, вони принесли науку, числа тощо. (Це за Павлом Глобою, авестійська традиція, астрологічна школа Павла Глоби.) Другою прийшла на землю жовта раса, вона принесла технології, тонкі ремесла, мистецтво. Це шовки, це порцеляна, це, звичайно, Китай, Японія, Корея, весь Схід. Третьою прийшла на землю червона раса – індіанці Америки, аборигени Австралії. Їхньою місією на землі був зв'язок із силами природи, силами стихій, тобто шаманізм, спілкування з силами природи, духами, душами предків. Четверта раса – чорна, негроїдна – відпрацьовувала сексуальність на землі. П’ята раса, до якої ми належимо, біла, прийшла на землю, щоб відродити духовність, тобто ми повинні нести світло. Це і біле наше житло, і біле полотно, яке в пошані великій як інформаційна матриця, яку можна всіляко програмувати, все те, що ми повинні відродити, те, що забулося землянами. Це відчуття і розуміння Отця-творця, того, що ми – Його діти, належимо Йому, повинні творити Його волю, і тоді ми будемо щасливо жити на землі.

Три роки вибілювали нитки, щоб вони набули особливих енергетичних властивостей

Так само ця п’ятірка кольорів є в системі календаря майя, там вона співвідноситься зі сторонами світу: червоний – схід, синій – захід, білий – північ, жовтий – південь. Центр – це зелений колір, допоміжний. Хоч як самостійний він також є в багатьох народів і в нас також в українській вишивці він присутній, колір Святого Духа, колір центру галактики і синтезу енергій природи. Червоний – початок, імпульс, ініціація, вогонь. Білий – вода, на- копичення. Синій – повітря, трансформація. Жовтий – земля, результат. А зелений – центр галактики, космічний Христос, святий дух, який постійно дає нам корективи до еволюційних програм нашого розвитку. 

Якщо є дірка на одязі, то енергетично це воронка, через яку витікає енергія людини

Тобто це підтвердження того, що ми об’єднані з цілим світом. 

 

ЧЕРВОНИМИ ТА ЧОРНИМИ НИТКАМИ?

У нашій українській традиції ми бачимо дуже багато червоно-чорної вишивки, але насправді в минулому це була червоно-синя вишивка. Це два кольори-антиподи – вогонь і вода, тепло і холод, ян і інь, чоловіче та жіноче. Саме поєднання батьківської і материнської енергії дає початок усьому живому.

Із появою анілінових барвників синій колір, на жаль, замінився в більшості на чорний. І все ж у весільній темі, в темі дитячих сорочок краще вишивати червоним і синім, а не червоним і чорним. Хоча сам по собі чорний колір не є чимось поганим.

Чорний носять старші люди, які є хранителями, передавачами мудрості, вони накопичують енергію, інформацію саме завдяки чорному кольору. Чорний поглинає, вбирає в себе. Білий випромінює, пульсує, це колір сили, колір, який дозволяє нам швидко відновити свій потенціал, свій ресурс. Чорний – антипод білого. І вбирає він все: і хороше, і погане. Це колір, який носять монахи, ченці й черниці, але ж вони моляться. Вони всередині постійно працюють, трансформуючи ці енергії. 

Зараз молоді люди люблять носити чорне, але ж всередині молитва не йде, то, я вважаю, що це не зовсім добра така традиція – затягтися у все чорне і бути акумулятором всього і всякого.

Ми бачимо, що у вишивці для дітей переважає червоний колір, хай буде його небагато, не обов’язково дуже пишно там щось зашивати. Часто-густо навіть буває, що білим чи корою дуба – коричневим – вишита сорочка, а на манжеті і довкола шиї обшито червоною ниткою. Це колір-оберіг. Відомо: як хтось важко попрацював і болять кисті рук, зап’ястя, то старші люди рекомендують пов'язати вовняну або шовкову червону нитку. Або, щоб її не в'язати, можна нею вишити манжетик по краю. Багато не треба, червона нитка все одно працює. Тобто все це – енергетика, розуміння, знання.

Коли людині сучасній бракує енергії, коли вона не знає, де її взяти, то можна просто вдягати своє народне вбрання


ПРО СОРОЧКУ НАВИВОРІТ ТА ІНШУ «СІЛЬСЬКУ» МАГІЮ

Сучасні мистецтвознавці грішать, коли пояснюють всі ці речі заматеріалізовано, прагматично, емпірично: «Чого вишивали? Щоб прикрасити себе».

Якщо подивитися вглиб історії, вишивка дуже цінувалася. Вона цінувалася, тому що ниточки треба було напрясти дуже тонко, потім відбувався дуже довгий процес вибілювання, фарбування. Якщо ж вишивали привізним шовком, його ще треба було пофарбувати в червоний колір, і це були особливо дорогі нитки для вишивання. 

У кінці ХІХ – на початку ХХ століття з’явилися фабричні нитки для вишивання в достатній кількості, фарбовані вже не вручну, не природними барвниками, а аніліновими. І от вже почали зашивати рукави вздовж і впоперек: як попало, що завгодно, головне – кольоровим. А давніші зразки лаконічні! Що тоді було важливо? Обшити всі краї, шийний викот, пазушний розріз, поділ, манжети, щоб нічого лихого, поганого, не проникло і не зашкодило тілу. В жодному разі ніяких дірок! Якщо зношувався одяг, ставили латку. Бідні були люди, не могли справити нового, навіть у літературі бувають такі описи персонажів, що «бідний, свитина – латка на латці», але не в дірах! Тобто сучасна лиха мода інспірує, навіює молоді смітярський стиль, trash style, коли виробляється протест проти матеріального.

Якщо є дірка на одязі, то енергетично це воронка, через яку витікає енергія, тобто це завдає шкоди організму людини. Якщо десь щось порвалось, тут же треба його зашити, навіть латку нашити, але ні в якому разі не ходити з діркою.

Жінка має захищати себе – носити довге вбрання, до кісточок, бо в нижній частині тіла вона вразлива. Фартушки, пояси, подоли – все це вишивалося з сакральними знаками для того, щоб тримати в певному жорсткому енергетичному каркасі енергетику жінки, щоб енергія утримувалася в сакральному центрі лона. Тоді буде нормально виношуватися дитина.

Мені подобається, що зараз відроджується жіночний стиль, коли дівчата ходять у довгих спідницях, у довгих сукнях. Вже стільки разів говорилося, що в країнах, де є цей довгий силует вбрання, жінки повноцінно реалізовують свою жіночу природу, народжують дітей. Це арабські країни, країни Сходу, Індія.

Сучасні жінки зараз носять штани, але з точки зору енергетики це не є добрим. Багато жінок мають проблеми і хвороби і не розуміють, що якби вони вдягнули спідницю, багато проблем би зникло. Спідниця має форму дзвону, вона збирає енергетику, а якщо жінка в штанях, цього не відбувається.

Коли сорочка вивернута навиворіт, то вважалося, що таку людину ніхто не зможе зурочити. Але не обов’язково носити вбрання навиворіт, і тут характерною та показовою є подільська вишивка низзю – низь вишивається з вивороту, а носиться на лице. Тобто виходить, що навиворіт. Я вважаю, що це дуже давні знання енергетики, які передалися нам із дуже давніх часів. У цьому плані воно ще не досліджено, тому що це треба робити з певним кворумом науковців-дослідників, біоенергетиків, застосувати всі сучасні методи. А так – це моє припущення, гіпотеза, що подільська низь, вишитий нею одяг надзвичайно енергетичний, а люди з цих місць надзвичайно пасіонарні – це Вінниччина, Хмельниччина, Тернопільщина і далі вже Буковина, Гуцульщина… Тобто весь ареал, який ми знаємо як ареал Трипілля. Ми знаємо, що трипільські орнаменти надзвичайно потужні енергетично, і багато чого з тих орнаментів, тобто всі ті меандри, безконечники, спіралі, свастики – це форми, які мають тяглість із прадавніх культур. І вони дійшли до нас в подільській вишивці дуже яскраво.

 

ДО СЬОМОГО КОЛІНА

Є цікавий спосіб дослідити свій родовід, навіть нічого не знаючи про своїх прапрадідів, – по відчуттях, за законом резонансу. Ми повинні дослідити свій родовід, на півтори сотні років ми маємо знати вглиб своїх пращурів, до сьомого коліна, тому що до сьомого коліна працюють родові програми. Вони прописані в генокоді, в ДНК, і зміна цих патернів ДНК відбувається через сім поколінь. Отже, якщо ми живемо в Києві, а рід наш із Поділля, то треба подивитися подільські вишивки. А може, у вас одна родова лінія з Поділля, а друга – з Полісся, тоді вам ще треба й поліські узори передивитися і відчути. Воно в колориті дуже різне, Поділля – це переважання чорного, чорного з червоним, синього з червоним, а Полісся виключно в основному червоне. Передивившись ці орнаменти, легко вибрати ті, які особливо подобаються, так само, як ми вибираємо прикраси чи той же одяг. Чого ми вибрали зелену, синю чи помаранчеву кофтинку? Тому що нам цього не вистачає, нам хочеться цей колір, цей фасон, цю форму. Так само й тут – орнамент, його енергетичні характеристики, його складники диктують нам, вони є в нашому генокоді – і наш генокод відгукується на них. Це означає, що коли ми вдягнемо сорочку з таким орнаментом, то нам в ній буде дуже комфортно, і ми себе нормально можемо реалізувати, свій потенціал, тому що воно працює дійсно як камертон. З одного боку – як оберіг, а з іншого – як камертон, який настроює на здорову хвилю життя, розкриває наш творчий потенціал, те, що важливо. Це надзвичайно важливо для нашої реалізації: ми прийшли сюди за досвідом, ми повинні себе розкрити максимально, і ці всі речі допомагають. Допомагають рушники, допомагає інтер’єр, те, що ми казали: мова, костюм, їжа, житло. Рідні стіни помагають. Якщо взяти хату, яку поклав ще дід чи прадід, де напрацьована сильна родова енергетика, то, дійсно, ці стіни увібрали психічну енергію, вони працюють, і коли правнук народився, то він уже оточений аурою цією. Але в сучасній міській квартирі бетон і євроремонт – як тут можуть стіни помагати? Тільки якщо жінка, дівчина сама почне шити якісь речі, нехай навіть картинки, рушники, звичайно, краще, хай це буде зображення світового, родового дерева. Навіть одне зображення такого дерева уже наповнює атмосферу животворними флюїдами, які ідуть від центрального джерела, від серця галактики, тобто від Творця. Тому що саме дерево – це є Його образ, це є образ космосу з усіма його проявами, планами тощо.

По закону аналогії, як на небі, так і на землі. Ось галактика, тобто проявлений космос, і це ж є рід, який іде від першопредка (горщечок, в якому росте «вазон»). Ми це дерево повинні доглядати, поливати, удобрювати. Якщо ми на вікні не будемо рослину доглядати, вона ж вмре, засохне. Тобто це наша постійна щоденна праця (не так, що раз на п’ятирічку) – інакше чортополох, бур’ян росте, а корисна рослина вмирає, гине.

Ми повинні відчути – яке воно, наше родове дерево? Подивитися, передивитися різні зразки – і відшити собі своє. І так гармонізувати, балансувати свою енергетику. Інтер’єрні тканини, тобто рушники, творять ці животворні хвилі в домі, а в сорочках, в одязі, куди б ми не йшли, за нами рухається кокон такий, який нас охороняє, який допомагає нам творити довколишній простір гармонійним, і ми іншим несемо гармонію. Ми бачимо, як люди охають, ахають, коли зустрічають людину, одягнуту в повний комплекс народного вбрання. І сама людина розкривається. Зразу піднімається енергетичний рівень – так воно є, ми робили такі дослідження, що коли ми вдягнуті в народний одяг, то ми і захищені, і наш енергетичний потенціал зростає вдвічі. Якщо маємо в аурі якісь проблеми, то домоткане полотно, особливо домоткане полотно з нанесеною вишивкою, творить таку ауру, кокон, закриваючи ці проблемні ділянки, і це дозволяє людині реалізувати себе зовсім по-іншому.

Коли людині сучасній бракує енергії, коли вона не знає, як притягти її, де її взяти, то можна просто вдягати своє народне вбрання.

Звичайно, зараз не можемо ходити в шароварах, довгих сорочках, як наші діди, баби, але добрим тоном є те, щоб мати національний костюм і одягати його на родинні свята та інші події, щоб висловити пошану, згадати наших предків.

Тож будемо прагнути гармонії, миру. Чим більше ми будемо пізнавати життя наших предків, зокрема таку важливу його складову, як костюм, розуміти, яку колосальну гармонію, який потенціал він несе, тим більше нам буде відкриватися досвід, зашифрований в генокоді. 

Юрій Мельничук

Колесо Жизни №92 или №10 2015

Получать новые номера журнала первым! 

 

Читайте также:

Менталитет: портрет в пейзаже

ЧЕЛОВЕК МЕНЯЕТ КОЖУ

 

Товары для проработки темы:

Дзеркала бажань. Чарівні казки для маленьких і дорослих добродіів

Книга-раскраска "Вишиванка"

Audio-CD «Тобі, Україно краще»

...

Написать отзыв
Отзывы «ВИШИВАНКА: ФОРМУЛИ ТА КОДИ»

Ваше имя *:

E-mail *:

Текст сообщения *:


insight-festival