Dostizeniya  Ustremlenie Missiya  Mudrost  Vzaimootnosheniya  Sostoyanie  Zdorovie 




КРАЩЕ ЗРОБИТИ ЩОСЬ, НІЖ НЕ ЗРОБИТИ НІЧОГО

Найзайнятіші та найвідоміші люди все ж знаходять час для аматорства, якихось домашніх «творчих студій», навіть якщо це виявляється як звичайне садівництво. Людини буде у нагоді будь-що, що несе їй радість. Відкриває нашу нову рубрику про цікаві хобі Ігор Добруцький. А що несе радість вам?

Dobrytskii 468x274

Вам як громадському діячеві та митцю доводиться спілкуватися з великим загалом людей, а це певним чином зона ризику: залишається менше вільного часу на особисте, можна потрапити у вир чужих проблем та емоцій та ще багато чого. Що вам допомагає протистояти цим та іншим ризикам?


— Перше, що спадає на думку, — то любов. А що ж таке любов? Для мене це відчуття, що я щасливий. А чому щасливий? Бо все, що я роблю, мені подобається, я бачу, що це потрібно людям, бачу зворотній зв'язок — і хочу це зробити краще. Це колесо мене кожен день піднімає на новий оберт. Чи бувають якісь розчарування, чи буває важко? Буває, так. Спасає те, що ти робиш справу, яка для тебе не є важкою. Можна подумати, що ти заміщуєш проблеми чимось хорошим, але ні — я в цей момент живу, я нічого не заміщую. А проблеми, лихо, щось погане десь діваються з мого життя, бо вони мені не потрібні, бо я живу сьогоденням. Тобто ти завдяки цьому не розчаровуєшся — ти будуєш нові плани, дивишся: так, мені це не складно зробити, мені цікаво, це може бути цікаво людям, і я обов’язково це зроблю задля задоволення. А потім дивишся — а воно ще й принесло якісь кошти. Щире задоволення від чогось — монетизується. І якщо ти не «пустоцвіт», не «пустодзвін», а кожен день ставиш перед собою цілі, виконуєш їх і це стає за правило — точно буде результат. Я собі за мету завжди ставлю результат, малий чи великий — не має значення, і важлива умова — щоб це подобалося мені. Коли кажеш «подобається», то все одно що кажеш «люблю», тобі не важко. Не важко з людиною, із якою ти живеш, не важко з дітьми, не важко з роботою і не важко з тим, що ти хочеш робити. Наприклад, коли я їду на якусь виставку по квітах, по садах (те, що мені подобається), то в день можу пройти 10-15 кілометрів, і мені це не тяжко. Але спробуй заставити мене заради чогось іншого, того, що мені не до серця, пройти 20 кілометрів — та я нізащо в світі не пройду! Або я одну квітку можу фотографувати і 20 спроб зробити, щоб відчути, що воно зроблено так, як мені подобається. І я ще не фахівець у цьому, навіть нема часу ходити до тієї школи вчитися. Пробую через свій досвід, це довший шлях, але він мене не дратує, і я можу вчитися. Це мені допомагає по життю — задоволення, любов і творчість. Зараз я пробую себе в архітектурі, вона мені дуже подобається, бо це для мене, як історія. Я просто насолоджуюся тим, що можу дивитися на архітектуру, і таке саме задоволення викликають красивий пейзаж, красиві люди і красиві квіти. Як казала Галина Уланова, «во всем надо находить хорошее». Якщо ти в усьому бачиш красиве, хороше, тоді таке ж саме прийде й до тебе, бо ти не притягуєш інше. Ти в цьому фарватері живеш і працюєш, ти відгороджуєш себе від чогось гіршого, коли ти прагнеш кращого, то воно виходить. Життя занадто замале, аби витрачати його на щось негативне.

— Чи є у вас якесь хобі? 
— Я дуже люблю мій сад, який я посадив. Люблю дивитися, як він росте, люблю його поливати. Відчуваю, що треба деревам та кущам, де їм зручно, де їхнє місце, де вони мають рости. Було так, що мені доводилося довго пересаджувати з одного місця в інше кущик, доки я не побачив, що він себе там добре почуває, і гарно политий, і гарна там земля. Цей зв'язок із живою природою дуже важливий, тому що ти бачиш від ранньої весни, як все розкривається, і якщо ти допомагаєш цьому розкриттю, то рослини не хворіють, вони завжди гарні, віддають тобі багато енергії, а ти відчуваєш від цього страшенну насолоду. Коли виходиш в сад, то потім до хати не хочеш повертатися, бо це так красиво. Це гармонізує. І такий стан допомагає справлятися із багатьма ситуаціями, шквалами емоцій, про які ви говорили на початку. 
А стосовно ризиків — ризики ще бувають економічні, бізнесові. І саме головне, щоб ми не чекали, що вони самі собою десь дінуться. Обов’язково потрібні кроки, інколи виважені кроки, інколи просто нові кроки. Якщо не знаєш, що зробити, то краще зробити щось, ніж не зробити нічого. І подивитися на цю всю ситуацію, як воно виглядає, і далі зробити новий хід.

— А самі ви часто ризикуєте?
— Так. Це однозначно. Цей вибір кожен робить сам. Я знаю, що можу бути кращим для себе, для свого оточення, для своєї громадської організації, для своєї сім’ї, країни… І я роблю все, не очікуючи, що хтось мені скаже вслід, що це хороший вчинок. Не заради того ми робимо, а заради внутрішнього свого вдосконалення.

— Повертаючись до вашого хобі, до ваших садів — скажіть, коли ви відчули оцей потяг до природи, до прекрасного?
— Це було завжди. Це все в мене від мами. Вона мене привчила до квітів, до саду, я виріс у приватному будинку і думаю, що це вплинуло. Але, з іншої сторони, у мене діти також виросли в приватному будинку, проте одному подобається ґейм-дизайн, другому — просто комп’ютери збирати. Я дуже вдячний батькам, що так сталося в житті, що я полюбив саме природу, бо вона все-таки надихає, зв’язок із нею дає можливість відчути, що ти можеш. Я щасливий, що можу приділяти час своєму хобі.

— А як часто ви виходите в сад, проводите там час?
— Щодня.

— Ви відчуваєте в цьому якусь додаткову енергію, силу черпаєте?
— Так. Я туди їду, і коли мені дуже погано, і коли мені дуже хороше. Зараз зловив себе на думці — чого я так люблю поливати рослини? Тепер я розумію, чому: коли в тебе все прекрасно, то ти хочеш поділитися чимось і, поливаючи дерева, газон, ділишся якоюсь енергією, даєш ще комусь життя. У житті, якщо ти точно зрозумієш, скільки тобі треба, тоді ти точно зрозумієш, скільки ти можеш віддати. Це найкраще, що може бути, — поливати рослини.

— Як ви вважаєте, для чого людині хобі взагалі?
— Ви знаєте, я би не виводив хобі якось окремо. Я думаю, що це просто життя, в якому ти хочеш себе розкрити. Це питання філософське. Воно може бути надумане і не надумане. Для мене хобі — це моє справжнє життя. Це життя в гармонії. Я знаю: коли в тебе менше вільного часу, то в голову лізе менше дурні. Її просто немає за відсутністю часу!

— Якщо підсумовувати все, що ви казали про вашу дуже важливу частину життя, про ваші сади, про фото, про те, як ви ризикуєте, як ви йдете до своїх цілей, чи є у вашому житті якісь головні правила, яких ви дотримуєтесь?
— Мої правила: коли ти можеш робити — роби, використовуй той час, коли ти себе добре почуваєш. Коли в тебе є час — не втрачай його, максимально роби те, що можеш. Тому що менше ти завжди зробиш — життя змусить зробити менше. Чому? Твої фізичні можливості будуть обмежені, або ще щось і ще щось… І навіть тоді, коли тобі здається, що в тебе вже все є, не зупиняйся, а просто став перед собою нове завдання — і виконуй, виконуй, виконуй. А там воно вже все буде складатися, як пазли.

...

Написать отзыв
Отзывы «КРАЩЕ ЗРОБИТИ ЩОСЬ, НІЖ НЕ ЗРОБИТИ НІЧОГО »

Ваше имя *:

E-mail *:

Текст сообщения *: