Dostizeniya  Ustremlenie Missiya  Mudrost  Vzaimootnosheniya  Sostoyanie  Zdorovie 




Три питання «енерджайзеру»

У кожної людини обов’язково є така «кнопка-вмикач», але не всі знають, де ж її шукати. Ореста Іванівна Проць – одна з тих, хто з рук до рук передає наш журнал читачам. А разом із ним ділиться своєю нестримною життєвою наснагою, натхненням та жіночою мудрістю. Вона точно знає все про ту чарівну «кнопку». А ви читайте, аби потім відшукати свою.

Ореста Проць

Народилася 4 липня 1953 року. Закінчила Вишнівецький педагогічний інститут, кафедра педагогіки і психології. Працювала в дошкільних закладах м. Тернополя. Від 2006 року – дилер журналу «Колесо Жизни».

– Ви дуже діяльна людина, Оресто Іванівно. Що вас вмикає, спонукає до дії, де ваша «кнопка»?

– Яка «кнопка» вмикає? Я думала, що не знаю відповіді на це питання. А потім зрозуміла: мені цікаво, я це люблю – от тобі й «кнопка». То просто любов. Дуже люблю внуків, час, проведений разом із ними, наповнює мене любов’ю. Зранку – заняття в спортклубі, потім хатні справи, тоді робота, зустрічі, спілкування, тоді ще йду ввечері на три години працювати з дітками до школи Монтессорі. Ще в мене є дача, город, величезна клумба з квітами, сад, цього року завели курей і гусей, до того ще розводили кроликів. 

Мені зараз скажи шити чи ще щось – я б не пішла навіть за великі гроші. Я сама собі шукаю заняття до душі, роблю все те, що хочу робити, мене ніхто не змушує. От хочу бути з дітьми – я з дітьми. Весною часто виїжджаємо на дачу. То де в мене «кнопка-вмикач»? Всюди! Мене життя вмикає. За що не зачепишся, якої теми не торкнешся – тут же вмикаєшся. Але у мене не всі проекти успішні. Наприклад, я розводила страусів, розводила черв’яків, які переробляють компост на біодобриво, вирощувала гриби в мішках – воно ніби й не вийшло з того нічого, але все було дуже цікаво і вмикало. Дуже ми хотіли гриби розводити, провели експеримент, не вийшло. Але мрії все одно здійснюються: зараз ми на дачі набираємо коло хати по два-три відра грибів – самі там ростуть.

 

– А от порадьте, як увімкнути себе, коли немає бажання щось робити. Чи є у вас якийсь такий життєвий приклад, історія, коли вам треба було ввімкнутися?

– Ти знаєш, я не вимикалася. Вимкнуть тоді, коли вимкнуть. Хоча в житті трапляються такі історії, що вимикають нас, хочемо ми того чи ні. Дуже добре пам’ятаю, коли в мене були серйозні проблеми зі здоров’ям. Я півроку взагалі не могла ходити. Через вікно бачила тільки сірий будинок навпроти. Болить спина, то що робити? Лягти... А може, треба рухатися? Я не знала, що робити, як її лікувати краще, боялася, щоб як лягла, то вже не залежалася… Я не знала, як правильно, я довго думала і зрозуміла, що тільки робота над собою допоможе. Це важко, але я це пройшла. Відтоді в мене немає звички відкладати все на потім. Сьогоднішній день не повториться ніколи, і мені треба зробити все, що я можу, сьогодні.

От буває, не хочу я щось робити – якийсь такий стан, настрій не той. Тоді я сідаю і дивлюся у вікно на ту стіну. І думаю: «Та що таке? Яка депресія?! Ти що, забула, що таке депресія?! Встала і пішла!» Воно мене так виводить – дуже чітко!

Є якась велика сила Божа, чи навіть не знаю, як її назвати, бо коли в мене по роботі наступає часом момент, що новий номер от-от вийде, а старий ще не продався, і ніби вже нема кому його продавати, то десь думка з’являється: «Може, вже нікому журнал не треба?» Але вона виникає буквально на пару секунд, бо тільки я починаю про те думати, як мені зразу ж хтось дзвонить, кому потрібні журнал чи книжка. І це обов’язково така людина телефонує, що вона тебе вмикає по повній знов до роботи! Не скажу, що мені часто дзвонять, ні. Але в такі моменти – так. То магія журналу – насправді, щось у ньому таке є.

 

– Які ресурси, думки, мрії вами рухають, окрім любові?

– Я не зможу пояснити. От воно є – і є… Я іншого не уявляю, роблю те, що роблю. Покликання – його пояснити не можна. От тебе покликали, і ти ідеш. І головне, де б ти не опинився, ти в той момент щось робиш – і воно тобі подобається. Все ніби так просто – і так не просто. Тут кожен має своє. Не упускайте шанс, який пропонує життя, бо завтра він відійде разом із талими водами в океан минулого і безслідно розчиниться в хвилинах прожитих років.

Питання ставила Наталя Тлумацька

Колесо Жизни №96 или №3 2016

...

Написать отзыв
Отзывы «Три питання «енерджайзеру»»

Ваше имя *:

E-mail *:

Текст сообщения *: