Dostizeniya  Ustremlenie Missiya  Mudrost  Vzaimootnosheniya  Sostoyanie  Zdorovie 




Замінник радості, солодкий та гіркий

Ризик – постійний супутник сучасної людини. Ризикуючи, ми відчуваємо неймовірний спектр емоцій, стрес. Як це позначається на нашому організмі? Погляд на проблему лікаря-ендокринолога.

Кожен із нас має свою «ахіллесову п’яту» – якісь генетичні фактори. Коли у людини все добре, то й організм працює нормально, проте коли її часто спіткають стреси, то там, де у неї «ахіллесова п’ята», може виникнути якесь захворювання. 

 

РАХУЄМО ФАКТОРИ РИЗИКУ

Загалом стрес – це захисна реакція організму на якісь негативні фактори. Для людини будь-який стрес – це небезпека. Центральна нервова система (це кора головного мозку) залежить від нашої свідомості, тобто людина може про щось подумати, щось почути чи навіть уявити – і в неї вже стрес. І є вегетативна нервова система, яка замикається на рівні спинного мозку і спрацьовує на захист організму. Наднирникові залози викидають у кров гормони стресу (адреналін, норадреналін, кортизол тощо), а тому підвищується артеріальний тиск, що приводить організм здорової людини, у якої міцні судини, у тонус: вона відчуває прилив сили і може впоратися з проблемою. Та якщо у людини гіпертонічна хвороба, хворе серце чи якась супутня патологія, то тиск може підвищитись до неадекватно високих цифр, і тоді це викликає зовсім небажані наслідки (інфаркт міокарду чи інсульт). 

Другий фактор ризику – рівень цукру в крові, який дещо підвищується в період стресу, це теж захисна реакція: глюкоза живить мозок, і той починає краще працювати. Але якщо у людини цукровий діабет, то глюкоза крові внаслідок стресу підвищується до занадто високих цифр, що призводить до декомпенсації захворювання. Якщо ж у людини є спадкова чи генетична схильність до цукрового діабету, то стрес може спровокувати виникнення цього захворювання. 

Також стрес впливає на імунну систему. Імунологами було доведено, що людина із синдромом хронічної втоми і синдромом хронічного стресу стає більш вразливою до інфекцій. 

Також реакцією на стрес є випадки, коли людина починає «заїдати» проблеми – це може призводити до ожиріння. 

Фактично, якщо взяти підручник з терапії чи з ендокринології та почитати про причини будь-якого неінфекційного захворювання, то стрес завжди буде одним із чинників. 

 

ВИПАДОК ІЗ МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Будь-яку ситуацію ми можемо сприймати по-різному. Згадую цікавий випадок: пацієнтка потрапила в лікарню з цукровим діабетом, але лікарям ніяк не вдавалося збити їй цукор і тиск. Коли її розпитали, що ж таке відбувається, можливо, вона нервує, вона розказала, що має хорошу квартиру в центрі міста і вирішила її розділити між доньками, але боїться починати цю розмову, бо не знає, як вони зреагують. Жінка постійно про це думала, не могла нормально їсти, перестала спати. Їй порадили звернутися до психолога, вона доволі скептично сприйняла цю ідею, але пішла. Повернулась дуже задоволеною, вирішила, як почати розмову з доньками. Вона заспокоїлась, проблема, яку вона сама собі вигадала, вирішилась, тиск і рівень цукру нормалізувалися практично без препаратів. Цей випадок із практики допомагає усвідомити, наскільки важли- вими бувають психоемоційні фактори.

Коли люди почали їсти цукор, активніше почала розвиватися наука 

«МЫ ВАМ ОТСЫПЛЕМ ЗЛАТА, ЧТО КИЕВСКИХ КОНФЕТ»

Зараз набирає популярності здоровий спосіб життя. Люди виключають із раціону чимало продуктів, у тому числі й цукор. Цукор – це штучно зроблений продукт, раніше його не було, єдиним солодким вуглеводом була фруктоза, що міститься в меді та солодких фруктах, яка в 1,8 раза солодша за цукор. Вживаючи продукт із фруктозою, ми отримуємо в 1,8 раза менше калорій, ніж від такого ж продукту, солодкість якому надала глюкоза. 

Кияни традиційно любили солодке. Цукор із цукрової тростини був дуже дорогий, мало хто міг собі його дозволити. І коли поет Олексій Костянтинович Толстой в 1868 році писав «Мы вам отсыплем злата, что киевских конфет», то ці київські цукерки – то було так зване «сухе варення». Солодкі яблука, груші, абрикоси в’ялили – і виходили цукати. А цукор із цукрових буряків в Україні з’явився тільки в середині ХІХ сторіччя, коли Терещенки, Бродські й інші цукрові магнати завезли обладнання з-за кордону і почали працювати цукрові заводи. Солодкий продукт став доступний широким масам населення, відкривались кондитерські, і люди могли купити собі цукерку чи дві. 

До того часу на наших теренах тисячу років цукор не вживали, тобто людина може жити й без цукру. Натомість є мед, фрукти, тобто за рахунок фруктози можна отримувати продукти певної солодкості з меншою калорійністю і не перевантажувати ендокринну систему. Генетично наша підшлункова пристосована до фруктози, а не до цукру. А коли з’явився цукор у великих кількостях і його почали активно вживати, це вплинуло на розвиток ожиріння і цукрового діабету другого типу.

 

ПРО ПУШКІНА, ЯКИЙ ПИСАВ ВІРШІ

Коли мене питали, чи потрібен людині цукор, я відповідала, що ні. І так я говорила до минулого року, а потім мені трапився один пацієнт, програміст за фахом. Він уважно вислухав усі мої доводи і спитав: «А коли почались всі найбільші наукові відкриття?». Я відповіла, що в другій половині ХІХ сторіччя. І тоді він спитав, чи не бачу я певних закономірностей, адже до ХІХ сторіччя що розвива- лось? Поезія. Пушкін писав вірші і не їв цукор. А Ломоносов був один на скільки сотень тисяч? А ось наприкінці ХІХ сторіччя всі масово щось винаходять. Мій пацієнт провів паралель: люди почали їсти цукор, до мозку почало потрапляти більше глюкози – і активніше почала розвиватися наука. І я замислилась: адже доведено, що для розумової праці мозок потребує солодкого. Це перше. Друге – коли людина має фізичні навантаження, її організм потребує солодкого.

Людина може жити й без цукру – натомість є мед, фрукти

Ще один екскурс в історію: зараз модно бігати марафони. Нагадаю, що Марафон – це місто в Греції, приблизно за 40 км від Афін, біля якого проходила марафонська битва. Ситуація була такою: якщо греки перемагають, то все добре, якщо ж програють, то перси приходять в Афіни і завойовують місто. Всі в Афінах сидять на валізах і чекають завершення бою – тікати їм чи все минеться? Греки перемагають і просять найшвидшого гінця бігти в Афіни і розказати про перемогу. Він чимдуж несеться до Афін, повідомляє, що греки перемогли, падає і помирає. Питання: від чого помер молодий, сильний, здоровий грек? Всі кажуть, що у нього стався серцевий напад. Але звідки він у молодого, здорового воїна? У Греції відбувалися Олімпійські ігри, проте біг у програмі був спринтерський, на короткі дистанції, а на довгі дистанції греки не бігали. А відтак гонець був не тренований для бігу на довгі дистанції. Тому є друга версія – коли гонець біг, то у його печінці не було достатнього запасу глікогену (глюкоза з крові відкладається у печінці у вигляді глікогену), цукор у крові впав і бігун помер від гіпоглікемії, тобто йому треба було під час бігу під’їдати солодке або він мав тренуватися бігати великі дистанції.

Сказати, що цукор у принципі необхідний людині, я не можу. Але й запевнити, що цукор взагалі не потрібно вживати, я також не можу. Мабуть, у всьому має бути здорова міра. Не варто вживати цей продукт у надмірних кількостях. Я би не давала цукор немовлятам, зовсім маленьким дітям. Цукор потрібен молодому організму, який рухається. Цукор у певних кількостях можна давати людині, якщо вона займається спортом. Але з віком треба намагатися вживання цукру обмежувати. І треба знати ще одне: якщо ви вживаєте напої з розчиненим у них цукром, то краще вже пити чай чи каву «вприкуску», з цукром чи з цукеркою, так навантаження на підшлункову залозу буде меншим.

 

ПРО СОВ, ЖАЙВОРОНКІВ ТА ЦИКЛ КОРТИЗОНУ

Іноді у людини не зникає бажання поїсти. Тут теж «винні» гормони. Є гормон кортизон, який продукується наднирниковими залозами, він дуже важливий і дуже потрібний. Але коли він виробляється в надмірній кількості (це відбувається внаслідок будь-якого стресу чи травми), то підвищуються артеріальний тиск, рівень цукру в крові, може підвищуватись апетит. Якщо рівень кортизону в крові підвищений протягом тривалого часу, підвищується рівень холестерину в крові, людина набирає вагу.

Значна частина кортизону виробляється на світанку, о 4-5-й годині ранку. Це гормон пробудження. І коли у нас вчасно виробляється кортизон, ми прокидаємось відпочилими, бадьорими, нам хочеться працювати. Якщо ж людина з якоїсь причини вчасно не лягла звечора, то потім їй вже й спати не хочеться – правда ж, буває таке? Бо організм «збагнув», що йому не треба спати, йому не можна спати, і наднирникові залози натомість щоб «викинути» кортизон вранці для пробудження, роблять це о другій годині ночі. Це добре чи погано? Якщо людині треба лише ніч не спати, скажімо, через нічне чергування, то це добре. Якщо таке сталося один раз на декілька місяців – нічого страшного в цьому нема. Та коли людина регулярно лягає спати о другій ночі, то в неї змінюється цикл, кортизон починає викидатися вночі. Як наслідок, людина потім вже й хоче лягти вчасно, а заснути не може. І потім вона каже: «Ви знаєте, мені вночі так добре працюється, а вранці я мов сонна муха. Мабуть, я сова». А вона не сова, вона просто колись збила собі цикл кортизону. Дотримуватися режиму дня важливо, недосипання або зміна ночі на день для організму шкідливі. Тому завжди бережіть себе.  

Богдана Бєляєва

Колесо Жизни №91 или №9 2015

...

Написать отзыв
Отзывы «Замінник радості, солодкий та гіркий»

Ваше имя *:

E-mail *:

Текст сообщения *: